Інтерв’ю з Міністром інфраструктури України Максимом БУРБАКОМ розпочалося не з теми транспорту. Мова одразу зайшла про те, що найбільше хвилює сьогодні кожного в Україні, — про війну.«Сапери Державної спеціальної служби транспорту, яка підпорядкована Мінінфраструктури, вже почали розмінування об’єктів інфраструктури на звільнених територіях, зокрема у Слов’янську та Краматорську. Військові залізничники, станом на 10 липня, дослідили понад 3 км колій та знешкодили міну М-100 під одним зі шляхопроводів, знаходять залишені терористами розтяжки та зброю. Метр за метром ретельний огляд триває, і на безпечних дільницях уже починають роботу ремонтники», — так по-військовому стисло Міністр одразу ознайомив нас зі станом справ у галузі. Я одразу спіймав себе на думці, що мені такий вступ головного транспортника раніше видався б трохи дивним, але це відчуття минуло за частку секунди, просто свідомість ще відмовляється вірити, що ми живемо у час, коли країна у небезпеці, коли гинуть люди, а військові дії на Сході України, анексований Крим, — це саме ті чинники, які стали визначальними у повсякденному житті людей і в роботі державних органів влади. Очевидно, що розбудовувати країну в умовах миру та злагоди було б набагато простіше, але поки що, як розповів сам Максим Бурбак, перше, про що він запитує підлеглих, щойно розпочинається день, чи не підірвали знову десь розв’язку або міст. І зізнається, що вже перестав сприймати як щось незвичайне інформацію про те, що вибухом пошкоджено лише рейки.
— Максиме Юрійовичу, днями ви разом з Генеральним директором Укрзалізниці Борисом Остапюком побували у звільненому від терористів Слов’янську. Що ви там побачили, як відновлюватиметься інфраструктура, транспортне сполучення?
— Насамперед хотів би подякувати залізничникам, які у Слов’янську, Краматорську та загалом на Донеччині та Луганщині відновлювали після вибухів інфраструктуру й продовжують це робити, незважаючи на присутність сепаратистів, на те, що поруч тривають бойові дії. Вони виходять і просто роблять свою роботу. Такі їхні героїчні вчинки засвідчують, що як би там не намагалися завадити терористи, залізниця працювала, працює і буде працювати. І ці залізничники обов’язково будуть заохочені.
Буквально через день після звільнення Слов’янська від терористів у місто прибула електричка з Харкова, і зараз вона щодня курсує. І якщо під час першого рейсу електропоїзда ним ніхто не скористався, то вже другого дня він привіз у звільнене місто понад 120 пасажирів, а ще наступного — 500. І кількість охочих скористатися цим транспортом зростає.
Те, що люди повертаються, — це гарний знак. Ми шукаємо кошти, залучаємо донорів, організовуємо допомогу з країн Європи. Але відновлення життєдіяльності міст має відбуватися за активної участі громади. Там, де вже безпечно, на звільнених територіях потрібно, засукавши рукава, всім разом розгрібати барикади після терористів, відновлювати нормальне життя.
Тому і Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк закликав людей повертатися на місця, адже разом ми швидше наведемо лад. Там, де ще небезпечно, ми організували коридори для вивозу людей і робимо це безкоштовно. Є відповідна кількість вагонів на станціях Красноармійськ (Донецька область), Сватове (Луганська область), Барвінкове (Харківська область).
Особисто мене під час перебування у Слов’янську дуже вразило те, як люди нас зустрічали. Вони вигукували «Слава Україні», щиро раділи, що всі страхіття залишилися позаду. Було прикро спостерігати, до якого стану доведено це колись красиве місто. Але обнадіює той факт, що люди просили не допускати попередніх керівників Слов’янська до управління містом, адже саме за потурання місцевої влади, якщо не за сприяння, стало можливим усе те, що там відбулося. А депутата, який представляв колишню провладну фракцію, взагалі з ганьбою вигнали з міста. Це свідчить про те, що громадяни розуміють природу походження тих бід, які на них звалилися.
Що стосується планів відновлення інфраструктури, то вже є всі необхідні матеріали для доріг, для залізниці, там, де вже безпечно, де пройшли сапери, зокрема наші, з Держспецтрансслужби, ми розпочали ремонтні роботи. За попередніми даними у Луганській та Донецькій областях загалом необхідно відновити майже 1 тис. км автошляхів. З коштами дуже сутужно, і це при тому, що ремонту потребують дороги по всій країні. Скажімо, на Західній Україні автошляхи теж у поганому стані. Я отримую десятки звернень від місцевих громад, але зараз Уряд перед нами поставив завдання відновити інфраструктуру у першу чергу на звільнених територіях, і ми це зробимо.
Коли разом з моїм першим заступником Олександром Маліним, який раніше очолював Укравтодор, їхали в Слов’янськ з Ізюма, то оглядалили автошляхи. Скажу, що в принципі, ділянок, де потрібно проводити капітальні роботи, не так вже і багато, але інформацію ми ще збираємо. Аналогічний збір даних триває і щодо пошкоджених об’єктів на залізничному транспорті. Але колійники, енергетики та зв’язківці вже працюють над відновленням пошкодженої контактної мережі, колій та обладнання дільниць Донецької магістралі. На залізничній станції Слов’янськ наразі розпочалися роботи з налагодження контактної мережі, яка була знищена під час бойових дій. Енергетикам Донецької залізниці допомагають бригади з інших магістралей, зокрема задіяли монтажний поїзд Південно-Західної магістралі з Вінниці. Аварійним бригадам доведеться також відновлювати обладнання електропостачання на дільницях Слов’янськ—Шпичкине, Слов’янськ—Машчермет, Машчермет—Красний Лиман, Красний Лиман—Сіверськ.
На жаль, поки що перелік робіт не остаточний, адже терористи ледь не щодня підривають нові об’єкти. І чим швидше припиниться це варварство, тим швидше ми відновимо нормальне життєзабезпечення східних регіонів України.
— На вашу думку, для чого сепаратисти підривають залізницю, шляхопроводи, що вони мають на меті?
— Ми обговорювали цю тему з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Здебільшого, це робиться з метою бандитизму. Так, скажімо, довкола Горлівки підірвали всі обхідні шляхи, аби пропускати транс-порт тільки однією дорогою і грабувати.
В інших випадках це тероризм, коли підривають шляхопроводи, оновлення яких коштує мільйони гривень. Ці люди діють абсолютно злочинно, і в першу чергу стосовно мешканців Сходу. Як оприлюднили у Кабміні, з 8 млрд грн збитків від цих дій, понад 1 млрд грн — саме в транспортній галузі. І це ще не остаточна цифра, після розмінувань її буде уточнено, але меншою вона не стане. Якщо ж врахувати і те, що через пошкодження колій і мостів ми ще й втрачаємо у обсягах перевезень, особливо транзитних, адже змушені пропускати поїзди обхідними шляхами, довшими і менш вигідними для наших клієнтів, то втрати для економіки держави будуть значно більшими.
Хоча, звісно, дії терористів не єдина перепона для транзиту через нашу країну, є і завади суто внутрішнього характеру, наприклад система, яка передбачає надання гарантій за підакцизні вантажі, які прямують транзитом через територію України. Зараз із кожної тони такого транзитного вантажу окремі приватні фірми отримують до $ 4 за послугу, начебто гарантуючи те, що у разі втрати підакцизного вантажу вони компенсують держбюджету збитки від розмитнення. За 15 років жодного випадку такої втрати не було, та й залізниця, якщо втрачає вантаж, компенсовує його вартість, тож може компенсувати і розмитнення. Тобто приватні структури таким чином просто наживаються, а клієнти-вантажовласники, звісно, обирають шляхи, які оминають Україну, везуть тудою, де таких складнощів і поборів не існує. Це лише у нас є така нісенітниця. Я вже виступив з ініціативою про відміну цього порядку і певен, ми таку схему зламаємо.
— Максиме Юрійовичу, ви вже перейшли від військових тем до мирних, до необхідності змін. І великий крок у цьому напрямку зробив Уряд, прийнявши Постанову № 200, якою дав старт реальному реформуванню залізничної галузі, чого чекали багато років. Буде створено АТ «Українська залізниця». Тож які першочергові завдання стоять для успішного проведення реформи?
— Завдання стоїть створити вертикально інтегровану компанію. А якщо сказати просто, буде єдине господарююче підприємство, в якому виділять кілька основних напрямів діяльності: пасажирські перевезення, вантажні перевезення, утримання інфраструктури. В таких умовах, як зараз, коли управління шістьма залізницями побудоване за територіальним принципом, існують значні можливості для створення своєрідних окремих князівств, з дублюючими функціями, з зайвим адміністративним апаратом, з непрозорими закупівлями.
Ось простий приклад. Нещодавно відбулася перша виставка продукції підприємств залізничного транспорту. Залізничники з різних куточків країни привезли показати те, що вони у себе на підприємствах можуть виготовляти на замовлення колег. Виявилося, що чимало позицій, які закуповуються у приватних підприємців, могли б виготовляти залізничні підприємства, лише з іншого регіону. А, як ви розумієте, закупівля продукції у своїх підприємств — це робочі місця на магістралі. У рамках єдиної структури, а не шести розрізнених залізниць, це буде легше контролювати і виправляти.
І тому в жодному разі не можна пов’язувати реформу зі скороченням працівників. Ми маємо можливості перекваліфікувати їх і працевлаштувати в галузі, а тим, хто піднімає зараз шквал критики з цього приводу, хочу сказати, що зменшення чисельності працюючих, якщо і буде, то лише за рахунок адміністративного персоналу і природної плинності кадрів, коли люди виходять на пенсію, або знаходять собі іншу роботу. І як штрих на підтвердження того, що соціальна політика буде виваженою, скажу, що одну зі своїх перших зустрічей на посаді міністра я провів саме з профспілковими лідерами залізничного транспорту. Тоді я їх запевнив, і зараз ще раз підтверджую свої слова, що ми будемо чітко дотримуватися умов Галузевої угоди. Єдине, попросив з розумінням поставитися до того, що на фінансування оздоровлення працівників залізничного транспорту в поточному році буде закладено на 30 % менше коштів, але це лише за рахунок того, що ми не можемо в умовах окупації фінансувати пансіонати в Криму. Ми організували оздоровлення на материковій частині України, путівки отримає така ж кількість залізничників та членів їхніх сімей, як і планувалося, проте відпочинок буде коштувати дешевше, ніж це було у Криму. Все інше залишилося без змін.
Також хочу заспокоїти тих, хто піднімає тему приватизації. Законом, що регламентує реформу, вона прямо заборонена, а всі 100 % активів, які на сьогодні є в Укрзалізниці, перейдуть до державної структури, якою буде Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» після свого створення у 2015 р.
Наша залізнична галузь — єдина на пострадянському просторі ще не пройшла реформування, і особливого вибору у нас немає: або банкрутство, або чітка і зрозуміла для інвесторів структура зі зрозумілими принципами господарювання.
Щодо першочергових завдань, то це проведення інвентаризації і формування статутного капіталу товариства, над цим зараз активно працює Укрзалізниця.
— У товариство мають увійти і активи, які перебувають на Сході, в анексованому Криму, як буде здійснено цю роботу?
— Тут позиція незмінна. Крим — це Україна. Є документи на всі об’єкти, що там розташовані, всі вони будуть занесені до переліку майна АТ, не дивлячись на те, що ця територія тимчасово окупована. Незважаючи на такі проблеми, які є на сьогодні, на значну протидію тих, хто не хоче змін, реформування відбуватиметься згідно з затвердженими планами. І тут хочу висловити подяку Прем’єр-міністру України Арсенію Яценюку, який глибоко вивчив ситуацію у галузі та прийняв рішення про впровадження реформ, адже вони залізничному транспорту вкрай необхідні. Також нагадаю, Уряд прийняв рішення і готовий надати підтримку у вигляді держгарантій на суму 12,5 млрд грн на розвиток вітчизняної економіки, на створення і збереження робочих місць, через оновлення залізничного рухомого складу. Зокрема, вже залучено кошти на закупівлю двох швидкісних поїздів Крюківського вагонобудівного заводу.
— А чи можна конкретизувати, з яких джерел планується надалі отримувати кошти, коли це станеться, і під що вони будуть залучатися?
— Наразі йдеться про участь у реалізації цієї програми державних банків. Але конкретні угоди залежатимуть від умов надання коштів. Підприємства вже готові до роботи і Прем’єр-міністр особисто контролює дане питання, адже загалом ми плануємо, що ці замовлення дадуть змогу зберегти та створити до 112 тис. нових робочих місць. До речі, значну частину замовлень ще до подій на Луганщині і Донеччині планувалося розмістити на підприємствах східних областей. Зокрема, йшлося і про такого гіганта, як Луганськтепловоз. У принципі й зараз ці плани не змінено, головне, щоб там настав мир і спокій.
Що ж до того, як будуть освоюватися ці кошти, то зазначу, що керівник Укрзалізниці Борис Остапюк розробив п’ятирічну програму оновлення рухомого складу. Але згодом ми вирішили її пришвидшити і зараз орієнтуємося більше на можливості самих підприємств і те, як вони будуть здатні освоювати ці кошти, зокрема і через непросту ситуацію на Сході. Але будемо дивитися по ситуації. Готуємо, скажімо, пропозиції щодо замовлення 80 нових пасажирських вагонів. Також будемо проводити капітально-відновлювальний ремонт пасажирського рухомого складу з продовженням терміну служби вагонів до 20 років у Дніпропетровську та Харкові. Розраховуємо оновити 92 вагони. Модернізуватимемо локомотиви і дизель-поїзди. Крім того, швидше за все, у наступному році після всіх сертифікацій та визначення джерел фінансування плануємо замовити у КВБЗ ще 15 сучасних дизель-поїздів.
Також зараз шукаємо варіанти збільшення парку зерновозів, які працюватимуть в Україні. Щороку необхідно його поповнювати на 2 тис. вагонів-зерновозів, оскільки аграрна промисловість і енергетика — це ті дві галузі, які можуть реалізуватися у плані експортного потенціалу. Якщо урожай буде вирощено — наше завдання доставити його залізницею через порти на експорт. Тому цей рухомий склад украй необхідний. Та й завдяки перевезенню зерна сталевими магістралями, ми збережемо наші автошляхи. Так само, як і залучивши до перевезень водні простори. Міністерство у цьому питанні має повну підтримку голів облдержадміністрацій. Адже не секрет, що перевезення врожаю багатотонними фурами, які навантажуються понад дозволену вагу, просто знищує дороги, які і так вже можна назвати хіба що напрямками. До речі, саме для того, аби не допускати порушень норм ваги, ми активізували роботу по використанню вагових комплексів на автошляхах, що не подобається багатьом, але Міністерство буде цілеспрямовано продовжувати таку роботу. Повна маса автопоїзда за нинішніми нормами не може перевищувати 38 т. Усе, що понад норму, спричиняє значне руйнування автошляхів. Щоправда я зараз ініціював зміни щодо підвищення допустимої норми ваги до 40 т, як це є у Європі. Але якщо фура матиме ще більшу вагу, нехай перевізник оформлює спецдозвіл, погоджує маршрут прямування, оплачує відповідні кошти, які потім підуть на ремонт шляхів.
— Оскільки ми вже доторкнулися теми Європи, і того, що ви гармонізуєте наші технічні регламенти з їхніми, скажіть, що змінилося у взаєминах Міністерства з європейськими інституціями після підписання Угоди про асоціацію з ЄС, які конкретні плоди це приносить галузі? Коли у Міністерстві буде профільний заступник Міністра з євроінтеграції?
— Насамперед, змінилося ставлення до України. Нам надають максимальне сприяння в усіх питаннях. Наведу кілька прикладів. У нас із Румунією завжди непросто вирішувалися спірні питання щодо Дунаю. Зараз вони готові до пошуку компромісу і до певних поступок. Або, скажімо, довго точилися суперечки в Софії довкола того, кудою пройде коридор ОЧЕС: ми пропонували через Рені—Одеса, вони бачили інший шлях, зрештою домовилися, що не буде пріоритетного напрямку, а коридор може бути як за нашим, так і за їхнім варіантом. А там, хто знайде вантажі, інвестиції, — той і розвиватиме свій шлях.
Європейські фінансові інституції підтримали нас у будівництві нового Бескидського тунелю, ви знаєте про кредити ЄБРР і зовсім нещодавно підписану угоду з ЄІБ на 55 млн євро. До речі ЄІБ вперше інвестував у залізничний проект, і до того ж, висловив готовність розширити своє поле діяльності на сталевих магістралях і вкладати кошти в модернізацію інфраструктури, в електрифікацію тощо.
Європі цікавий зараз проект вузької колії з Польщі через Україну в Румунію. Цікаві їм і наші порти. Тобто співпраця з ЄС навіть ще до ратифікації Угоди набуває зовсім нових обрисів.
Щодо заступника Міністра з євроінтеграції — то проведено відповідний конкурс, у результаті якого відібрано трьох претендентів, котрі мають достатню кваліфікацію та досвід. Документи направлено до Кабінету Міністрів, тож незабаром буде призначення.
Взаєминам з Європою ми надаємо виняткового значення, певен, мине не так багато часу і ми станемо повноправними членами Європейської сім’ї, ось тільки наведемо лад у своєму домі.
— Дякую за розмову.
